25.11.2008
Недавно в Харькове прошел  Первый фестиваль экспрессивного искусства “НЁБО”...

..."Странное дело, ведь хватает всего двух точек, чтобы из одного слова сделать другое, две точки над Е НЕБО превращается в НЁБО, и бесконечность, глубина, непостижимость сворачивается в липкий красный комок"....

(Константин Зоркин)

С удовольствием публикую на своем сайте статью о фестивале "НЁБО", любезно предоставленную Евгенией Притулой.

“Нёбо”м відчуваємо смак харківського експресіонізму.
З 10 жовтня до 17 листопада в Харківському Будинку Актора проходив Фестиваль Харківського Експресивного мистецтва, що організував благодійний фонд «Харківський Театральний центр» та група художників-експресіоністів. Щиро їм дякуємо, а вони нам бажають «Смачного!»
На справді, дуже смачно!… А що це взагалі за страва така «експресіонізм»?
У словнику мистецтв читаємо:
Експресіонізм - у живопису, скульптурі та літературі вираження внутрішніх переживань; напрямок європейського мистецтва ХХ століття. Експресіоністи прагнуть викривити чи перебільшити природну зовнішність з метою віддзеркалення внутрішнього світу. Мова експресіонізму – деформація пропорцій, яскрава палітра та екзальтовані образи. Найяскравіший приклад – картина норвезького художника Едварда Мунка «Крик», 1893. Цей напрям мистецтва пов’язаний з творчістю двох арт-об’єднань: Міст, заснований у 1905 році художниками Кирхнером, Хеккелем та Шмідт-Ротлуфом, та Синій вершник, 1911 організований Кандинським та Марком. Потім, після поєднання цих шкіл доволі хворобливе світосприйняття довели до межі – Едвард Мунк, Макс Бекман та інші…
Тепер з кухні світової культури, де винаходять усі мистецькі страви, повернемося на терени нашої країни та подивимося які тут особливості її приготування. Подадуть нам цю художню (з музичними приправами) страву в Харкові на молодіжному фестивалі Нёбо.
Проект «Нёбо» - це об’єднання більш ніж 10 молодих та перспективних художників Харкова. Кожний продемонстрував нам своє бачення внутрішнього світу людини…
Відкрив експозицію 10 жовтня Костянтин Зоркін зі своїм проектом «Лего». Це якісь шматки почуттів, деталі творчості, шарнірні механізми, що схожі на людей. Додатком виступають вірші П. Іванівського намальовані Зоркіним тушшю на простирадлі, що особисто мене вразили найбільше. Я стояла і довго розбирала слова, що написані під різними кутами у різній послідовності, проте насправді складалися в одну цільну картину… Також запам’яталися його «Панки». До речі, він і сам себе до них відносить. Такий собі «Панк від експресіонізму»....
Потім був лікар швидкої допомоги Максим Кущ з проектом «Облака и обломки мира» - ми побачили суцільні експерименти на папері зі світлом, кольором та темрявою. Дуетом з ним виступила Нина Мурашкіна зі своїм, як вона сама сказала «жіночим експресіонізмом». Відкривали їх експозицію відомий у Харкові неординарний гурт Оркестр Че, а його учасники Олег Каданов та Михайло Кабанов перед виступом читали власні літературні твори.
Згодом ми побачили роботи творчого об’єднання «МЕЖА» Школа Гонтарова. На відкритті цієї експозиції усіх зігріли своїми співами «Раскардаш Оркестра».
Естафету з 28 жовтня – 2 листопада перехопили Марія Дроздова, Лариса Стадник, Михайло Долянівський - проект «За лошадь нужно платить». Усі завмирали перед роботою розміром в усю стіну - це був колаж зі світлин тіней людських рук. Мабуть, більшість глядачів мріяла забрати це з собою та повісити у себе вдома.
Наступним виставлявся Іван Пандикидис 3-10 листопада зі своїми тонкими лінями усюди… він розпочав передостанній етап фесту разом із Sun. Усім сподобалися і картини, і виступ, Андрій, він же Sun, був як завжди оригінальним та креативним…
10 листопада о 9 годині вечора сталася неочікувана і водночас передбачена подія: з одного боку цей концерт планували, а коли він буде напевне не знали . Це виступ Сергія Бабкіна. Людей було небагато, дуже затишна обстановка… Серго відіграв 2 години, було чудово. Дивовижна творча та талановита людина. Наступного дня дуже тепло згадувався вечірні посиденьки. А от саме цього «наступного дня»…
11 листопада, у фіналі фестивалю - дует Дмитра Мощенко зі своїми зайцями й загадковими небесами та Катерина Горбунова представила тихі експресіоністичні розмови про кохання. Проект «Любовь, зайцы и прочее» - це останній тиждень - 11-17 листопада. 11 листопада відбулося водночас і неофіційне закриття «Нёба».
Авжеж не обійшлось без сюрпризів: дійство перенеслося на малу сцену Будинку Актора. Там Костянтин Зоркін працював над картиною. Цей художник як розпочав, так, фактично, і закрив виставку. Знаковим став для фесту його Скрипач: дерев’яний, жовтогарячий шарнірний чолов’яга, що жодного разу не покинув експозицію. Мабуть просто не міг кинути ці скарби без нагляду… На закритті це творіння змусило усіх глядачів на 30 секунд затамувати подих, створити ідеальну, живу тишу, подумати про мистецтво та оцінити його силу… Він зіграв свою мовчазну партію. Чутні були лише клацання затвору фотоапарату, що закарбував на своїй картці пам’яті цю мить…
Сам Джим, він же Дмитро Мощенко, окрім експресіоніста, також зіграв роль співака. Виступив як гурт Jah Pre. Усі були в захваті від музики і атмосфери… а коли прийшов Sun та почав підспівувати це взагалі перейшло на інший рівень… Мала сцена перетворилася у творчу майстерню, де на задньому плані фарби і картина Зоркіна, працює фотографом координатор виставки Андрій Яригін, Джим і Андрій співають, глядачі підспівують, відстукують ритм… ритм мистецтва.  
Уся харківська культура більше ніж на місяць зосередилася на Нёбі, хоч будь-яке мистецтво прагне до Неба…лише прибрати дві крапки над літерою Е, й сенс фестивалю зміниться…хоч він і так спрямований на розвиток, а це означає прямує вгору. А що в нас зверху? Небо… безкінечний простір для самовдосконалення, емоцій, експресії…
Отже, Ви мали змогу скуштувати експресіонізму по-харківськи. Дякуємо! Було смачно!

Притула Євгенія


 

В разделе репортаж: фотосъемка с концертов, фото исполнителей,
фоторепортажи с музыкальных фестивалей, фото с презентаций,
фото с мест событий и краткие авторские комментарии,
фото с KHARKIV ZA JAZZ FEST, фото с Koktebel Jazz Festival (Джаз Коктебель)